Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Ср, 14 апреля 2021
11:57

О ГОРОДЕ

Умнова Марина Юріївна (поезія)



Народилася 14 серпня 1983 року у с. Ківшарівка Харківської області. Нині мешкає у Дніпропетровську.

Навчалася у ДНУ імені Олеся Гончара (українська мова та література).
Публікувалася в збірках «Зірочки Дніпропетровщини», «Лілея», альманахах «Осягнення слова» та «Барви слова». Автор книги поезії та прози «Епізоди» З 14 років живу у Дніпропетровську. Захоплююсь літературою та театром.

Поезії сади

Відвідуйте поезії сади,
Бо в них цілющі ліки від біди.

Розрада в них і радість, і політ,
Скуштуйте поетами вирощений плід.

Вони ночами зорі рахували,
Своє серце краяли і знов зшивали.

У кожній літері, у кожнім слові
Залишили краплиночки любові.

Гуляйте по тих незвіданих садах,
У танку кружляйте по римах і думках.

Для вас були всі створені вірші.
Відчуйте їх, прийміть, дарунки для душі.

ХХХ

У часи без заборон,
Де влада – мета єдина
Стає все більше перепон
Пам’ятати, що ти людина.

У душі порожнеча
Від смутку, від болю
Не врятує втеча
В боротьбі з самим з собою.

Тож полились вірші,
Мов краплини смутку з очей,
Причаїлись на аркуші
Гострі, мов леза мечей.

Приходьте частіше,
З’являйтесь у снах,
Робіть душу чистіше,
Проганяйте страх.

Дайте право на волю,
На власні вільні думки,
Й сподівання на долю
Та на відкриті шляхи.

ХХХ

Набридло вже говорити «ні про що».
Що мені від того і до того що?
Порожнеча, тобто дірка, тобто втрата, тобто час.
Його й так не вистачає, й так бракує справжніх нас.

Ми десь, мабуть, замкнені, законсервовані.
У своїх проблемах, у буденності заковані.
Важко вирватися з пазурів байдужості,
Але я вірю у невичерпні запаси мужності.

ХХХ

Думки, що з вами робити,
Хоч плач, хоч смійся.
Сам собі щоденний кат
Живи та надійся.
Так хочеться правди
І вірного судійства,
А навколо все нагадує
Дію з театрального дійства.
Але в тому то й біда,
Що це не театр і навіть не сон.
Це жахлива реальність
Чи боротись резон?
Гадаю, що так.
Через вас все, думки!
Знаю легше за все
Відвернутись, втекти.
Але ж далі спокута,
Бо зрадити – гріх.
Зрада – отрута.
Спасіннння – сльози крізь сміх.

ХХХ

Ти мене почуєш, рідна душа,
Ти мене відчуєш, я жива.
Я дихатиму, пульсуватиму,
Голосно тебе до себе зватиму.
Ти почуєш, відчуєш, прийдеш,
З мільйонів мене одну знайдеш.
Я грішна, слабка. Пробач.
Ти тільки гірко не плач.
Я вірю у щастя
Й в обмежену кількість невдач.
Вір та надійся, ач!


dak  (30.10.13 19:42): "ач!" - несподіванно, але в тему!
"обмежену кількість невдач" - тішить душу математика.
Ответить | С цитатой
Тимофій  (16.10.13 11:13): Ач!) Молодець!) Ответить | С цитатой
Gorod.dp.ua не несет ответственности за содержание опубликованных на сайте пользовательских рецензий, так как они выражают мнение пользователей и не являются редакционным материалом.

Gorod`ской дозор | Обсудите тему на форумах | Объявления

Всеукраїнський конкурс творчої молоді «Літературна надія Дніпра - 2013»

copyright © gorod.dp.ua
Все права защищены. Использование материалов сайта возможно только с разрешения владельца.

О проекте :: Реклама на сайте