Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Сб, 10 апреля 2021
17:39

О ГОРОДЕ

Садікова Анна Сергіївна (проза)



Народилася 8 липня 1989 р. у м.Нікополь.
Закінчила ДЗ "Дніпропетровська медична академія" (2012р.), за спеціальністю - лікар-рентгенолог.
Дипломант і призер обласного конкурсу "Молода муза" (2009, 2011, 2012). Фіналіст конкурсу "Літературна надія Дніпра" (2011).
Співавтор збірників "Юності омріяні шляхи" (2009, Дніпропетровськ), "Барви слова" (2011, Дніпропетровськ), "Світанкова палітра" (2012, Дніпропетровськ).

Авторська сторінка - http://samlib.ru/editors/a/anika/

Член обласного літературного об'єднання ім. Павла Кононенка. Пише українською і російською мовами.

Голос кохання

- Ви мені допоможете? - спитала дівчина, з надією дивлячись на співбесідника.

Хлопець крутив сірника пальцями. Прохання незнайомки було досить дивним, але в стороні залишатись йому ой як не хотілося. Навколишня байдужість остогидла парубку, егоїзмом і недолугістю оточуючих був ситий по горло. Тому і погодився виконати прохання незнайомки.

Смартфон м'яко засвітився в його долоні, впевнено задзеленчали цифри, виказуючи на екрані чужий номер телефону.

"Одне речення!" - запевняв себе хлопець у думках, - "Всього лишень одне речення і все!"

Незнайомка дивилася на дії парубка з надією і трохи схвильовано. На її шиї мерехтіла червона квітка - кам'яний мак, що здалеку була так схожа на справжню.

* * * * *

Дівчина з незвичайним ім'ям сиділа на підвіконні напівпорожньої кімнати. За вікном сонечко святкувало перші літні дні, а на душі в Зорегляди лив дощ із похмурих велетенських хмар. А серце її кричало від нестерпного болю, бо повірити в те, що він помер, дівчина не могла. Надто сильно кохала.

Сергій був старшим за неї на чотири роки. Він закохався в Зорегляду з першого погляду й довгих три роки добивався взаємності. Після того вони деякий час зустрічалися, згодом почали жити разом. Все змінив випадок. Сергій загинув в автомобільній аварії. Так Зорегляда залишилась сама.

Вже три місяця пройшло з тих пір, а дівчина не могла отямитися від горя. І так було, доки не задзеленчав мобільний. Невідомий номер замиготів на екрані, стандартна мелодія сповістила про дзвінок. Дівчина взяла слухавку:

"Я тебе кохаю, і завжди кохатиму." - пролунало з динаміку. На мить Зорегляді здалося, що це голос Сергія. Тому вона і не кинула слухавку.

* * * * * *

Мирослав не знав чому не завершив дзвінок. Наче щось тримало його, не дозволяючи натиснути червону кнопку. Хлопець зрозумів, що чекає відповіді.

- Хто ви? І чому дзвоните мені? - пролунало з динаміку. Голос був гарний, але відчувалася якась втома в ньому.

Мирослав підняв очі на дивну незнайомку, але знайшов тільки пусте сидіння навпроти. І свіжий червоненький мак на столі. Він міг поклястися, що в незнайомки не було квітів у руках. Ніяких.

- Ви ще тут? - почув він із слухавки.

- Вибачте за турботу, але ви мені нізащо не повірите. Тут таке відбулося...

Мирослав розповів, як під час обіду в найближчому до роботи кафе, до нього підсіла незвичайна незнайомка, як благала про допомогу, як він згодився і зробив дзвінок. Зорегляда вислухала мовчки. Потім подякувала за правду і поклала слухавку. Їй дуже сподобався голос Мирослава, та серце розболілося ще дужче, бо він по тону був дуже схожий на голос Сергія. А дівчина не могла відпустити загиблого коханого. Сльози потекли з її очей.

* * * * *

Пройшов деякий час, Зорегляді трошки покращало, і вона вирішила, що треба якось жити далі. А ще їй закортіло знову почути голос Мирослава. Тому дівчина зателефонувала йому.

Вони три місяці спілкувалися по телефону. Аж поки Мирослав не запропонував зустрітися. Після цього вони почали бачитися майже щодня. З часом дівчина помітила, що пекуча рана на її серці потроху загоюється, відкриваючи двері до нового життя. Нові відчуття крок за кроком, трошки не впевнено, але м'яко сповнювали їй душу і серце. А коли Мирослав освідчився – Зорегляда зрозуміла, що теж кохає його. І серденько їй більше не боліло, бо загоїлася страшна рана. Ні, вона зовсім не забула Сергія. До його могили вона часто приходила з Мирославом, чоловік кожного разу мовчки просив пробачення і дякував Сергієві за те, що навчив Зорегляду кохати.

* * * * *

Останній день літа. Неділя. У кав'ярні людей було багато, але вільні місця ще залишались. За невеличким столиком сиділа дівчина з кам'яним червоним маком на шиї. Вона насолоджувалась гаряченькою кавою, сповнюючись м'яким ароматом, і посміхалась своїм думкам, дивлячись у вікно. Там на лавочці, поміж калиною і кленом, сиділа щаслива пара. Чоловік обіймав молоду дружину обережно і дбайливо. Жіночка відповідала щасливою посмішкою і ласкавим, сповненим кохання, поглядом. Відчувалося, що їм добре разом, спокійно і тепло.

Дівчина відвела погляд від закоханих і подивилася на годинник. Часу залишилося не багато, три хвилини - не більше. Вона швидко допила каву, розрахувалася і вийшла з кав'ярні.

- Нам час іти, - не повертаючи голови, сказала дівчина з маком, не відомо до кого звертаючись. - Дві хвилини залишилось.

Маленький метелик підлетів з чорнобривця, що під вікнами кав'ярні ріс, на невеличкій клумбі, і сів на долоню дівчини. Вона швидко зайшла у найближчий двір і зникла, з'явившись за хвилину на іншому кінці міста - біля могили Сергія.

- Ти побачив те, що хотів? - спитала дівчина з маком на шиї.

- Так, - відповів метелик, - Мирослав гарний хлопець, він буде берегти її. Зорегляда щаслива поряд із ним. Дякую вам за допомогу. І за те, що дозволили сказати їй ті слова.

- Така моя робота. Будь щасливий там! - Дівчина тепло посміхнулася.

- І ви будьте щасливі, пані! - вигукнув метелик, стаючи сяйвом, що потім невеличким зелененьким вогником полетіло до неба.

- Лети до світла, загублена душа. Там віднайдеш ти жаданий спокій. - пошепки мовила дівчина, проводжаючи його поглядом.


Gorod.dp.ua не несет ответственности за содержание опубликованных на сайте пользовательских рецензий, так как они выражают мнение пользователей и не являются редакционным материалом.

Gorod`ской дозор | Обсудите тему на форумах | Объявления

Всеукраїнський конкурс творчої молоді «Літературна надія Дніпра - 2013»

copyright © gorod.dp.ua
Все права защищены. Использование материалов сайта возможно только с разрешения владельца.

О проекте :: Реклама на сайте