Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Дніпро » Блог
Чт, 28 березня 2024
11:34

БЛОГ

SashkoSokil

Народився у Дніпропетровську, згодом навчався у Києві, переїхав до Харкову. Працюю в IT-компанії, подорожую Україною.
Увлечения: Письменництво, журналістика

Героїв АТО залишили без житла

17.08.2017 09:39

Судоплатов М.М. та Горбуль Є.О. – військовослужбовці, учасники АТО. Їм та ще двадцятьом родинам військових за програмою Міністерства оборони у серпні 2016 року були вручені оглядові ордери на довгоочікуване житло у місті Кам’янське за адресою бульвар Будівельників 27Б.

На урочистій церемонії відкриття будинку від імені Міністра оборони його заступник генерал-лейтенант О.В. Дублян щиро привітав новоспечених власників квартир і запевнив їх у тому, що Міністерство оборони дбає про права своїх військовослужбовців, незважаючи на скрутні часи.

Проте, ані пан Дублян, ані компанія-забудовник не дали можливість цим людям оселитися в своїх квартирах. Їм дозволили лише подивитися… Як у жорстоких дитячих іграх: подражнили омріяною іграшкою і забрали.

­– Нам пообіцяли, що у квартири можна буде заселитися у вересні 2016 року, мовляв, існують ще юридичні дрібниці, які необхідно вирішити між міською владою та компанією-забудовником. Проте наприкінці вересня військова прокуратура та СБУ викрили мережу з розкрадання державних коштів до якої входять обидві компанії, що виграли тендер на будівництво ООО “Екосоцбуд” та ООО “КСИЛ”. В обох зареєстровано всього по одній людині за штатом, на балансі немає обладнання, проте саме їм було виділено 21 мільйон державних гривень. У міськраді нам розводять руками, і кажуть: ну ви ж знаєте, яка ситуація…Тож квартир ми і досі не маємо, потішилися трохи того серпневого дня і всі про нас забули. – зітхає Микола Миколайович.

– Розумієте, ми на ці квартири чекаємо вже багато років і нам немає більше на кого розраховувати, крім держави. Ми люди військовозобов’язані, підписували контракт, складали присягу, обіцяли стійко переносити усі тяготи та позбавлення військової служби, – це в уставі записано. Тому ми не можемо жалітися, а наші права захищають такі самі військові. У нас підписано згоду про нерозголошення і так далі, тому не можемо звертатися до цивільних установ, спеціалістів чи волонтерів по допомогу. Єдиний захист для нас – це держава.

Євген Олексійович справжній військовий, кадровий офіцер, ще у далекому 1997 році закінчив виш, з тих пір сумлінно виконує свої обов’язки, захищає Україну, герой бойових дій на території Донецької та Луганської областей. Ще й досі він разом з родиною не має власного житла. Зараз він просто сумно посміхається і з вірою дивиться у майбутнє:

– Я писав листа Президентові, розказував про нашу ситуацію, наголосив, скільки коштів ці злидні вкрали в держави лише за рахунок “нашого” будинку. Він мусить звернути увагу на це, бо ж порядна людина. Я дуже радий, що журналісти також звернули увагу на цей випадок. Вони ошукали нас і ошукали державу, разом ми поборемо їх.

На сьогоднішній день 22 родини героїв АТО та ветеранів ЗСУ нагодовані обіцянками чекають того щасливого дня, коли зможуть оселитися у власних квартирах у Кам’янському. Проте, коли ми запитали про цю ситуацію у квартирно-експлуатаційній службі Міноборони, там просто відмовилися коментувати. Дуже зручно закрити очі на людей, права яких можна так безкарно порушувати.

Джерело: http://vesti.dp.ua/mi-chekali-na-ci-kvartiri-bilshe-20-rokiv-a-voni-lishe-rozveli-rukami-geroj-ato/



Коментарі: 0 | Залишити коментар


Право на російську мову

25.07.2017 15:43

Я – українець. До глибини душі та до кінчиків волосся. Я готовий про це казати знову і знову, будь-кому і будь-де, словом і справою відстоювати свою Україну, її незалежність, її минуле й майбутнє, народ, мову. Я – українець і несу за це моральну відповідальність перед собою, людьми, цілим світом.
Я обожнюю українську мову, вона мелодійна, співоча, чарівна, як солов’їна пісня. Я чудово нею розмовляю, читаю і пишу. У мене були хороші вчителі, я добре знайомий з українською літературою. Для мене не існує проблеми використовувати нашу мову, для цього немає ніяких психологічних чи фізичних перепон.
Але я – російськомовна людина.
Нет, я не "русский". Я отстоял свое (в прямом и переносном смысле) на Майдане, и если надо будет, я выйду туда опять. Я не хочу в Рашку, я хочу жить в сильной, богатой и независимой Украине.
Но я ненавижу, когда меня заставляют. Ненавижу, когда доводят до абсурда. То, что сейчас происходит с языковой политикой – это кошмар. Да, в проекте закона ничего прямо не сказано про запрет русского языка, но однозначно говорится, что свобода использования других языков, подрывает статус украинского языка и грозит его уничтожением. Соответственно действующее законодательство о региональных языках нужно упразднить и гарантировать защиту только украинскому языку.
Почему в наших, русскоязычных регионах хотят искоренить речь, которой я сказал свои первые слова и которой мама и бабушка читали мне сказки? Русский язык – такой же родной для Украины, как и украинский, так уж исторически сложилось. И отказывать в праве говорить на нем миллионам украинцев только потому, что на нем говорят в Рашке – это абсурд.
Давайте вспомним, ведь в 2014 в Крыму все началось именно с попытки отмены постановления о региональных языках. Можно сколько угодно говорить, что референдум – фейк и Рашка со своими “вежливыми” отжала Крым, но на митинги против отмены “региональных языков” в феврале 2014-го в Крыму выходили местные. Те же местные, которые всегда голосовали за партии и президентов, которые предлагали русский язык. И таких людей много, которые хотят в кинотеатрах смотреть фильмы на русском, и в ресторанах видеть меню на родном языке. Решение про региональные языки в зависимости от процентного состава населения было идеальным.
Теперь же нам предлагают маразматические решения о повсеместной украинизации: вывески – на украинском, обучение – на украинском, документация – на украинском, обращение в полицию – на украинском. Никого не волнует, если ты британец или китаец и не владеешь им, чтобы подать заявление, будь добр – найми переводчика. Более того, все географические названия на иностранные языки предлагается передавать в украинской транскрипции, т.е. будет Кыйив, Львив, Тэрнопиль и Харкив, Днипро. Хотя здесь вопрос: Днипро течет не только в Украине, т.е. на русском будет часть реки – Днипро, а часть – Днепр?
Или вот еще: все театральные постановки на иностранных языках должны сопровождаться субтитрами на украинском. Много ли вы, интересно, видели у нас театров, оборудованных экранами для воспроизведения субтитров?
Еще закон позволяет гражданам, которые не являются этническими украинцами, иметь в паспорте транскрибированную запись фамилии и имени в соответствии с их национальной традицией. Как доказать свою этническую НЕпринадлежность к украинцам? Другая сторона медали: я – украинец, но я хочу, чтобы мое имя и фамилия были Александр Соколовский, а не Олэксандр Соколовськый.
И таких моментов, которые вызывают возмущение или непонимание, в законе много. Еще больше негодования вызывает то, что этот безотказный изъезженный прием снова пустили в ход. Отвлечь внимание народа на эмоции от реальных проблем в экономике, политике и социальной сфере, и под лозунгом защиты прав украинцев втихаря продавать государство…
Але хто захистить мої права? Мої права російськомовного українця, права на демократичний вибір, який я відстоював на Майдані, права мільйонів таких, як я, і тих, хто поклав своє життя за незалежну Україну!



Коментарі: 1 | Залишити коментар


На Дніпропетровщині ошукали власників житла – героїв АТО

11.07.2017 09:48

У місті Кам’янське за адресою бульвар Будівельників, 27-б у серпні 2016 року було вручено оглядові ордери на квартири військовослужбовцям, героям АТО. Зняли урочисту церемонію на відео- і фотокамери, висвітлили у місцевих газетах. Проте, минув вже майже рік, а 20 родин, яким нібито видане житло, і досі живуть на зйомних квартирах.

Все через те, що буквально через місяць після вручення паперів почалося судове провадження за статтею 191 Кримінального кодексу України “Привласнення, розтрата майна…”. Виявилося, що компанії-забудовники, які виграли тендер від Міністерства оборони, є учасниками мережі з розкрадання державних коштів. А усе будівництво було зведено до купівлі старого недобудованого будинку і відтворення легкого косметичного ремонту. Кінцевий результат сумний: будинок не відповідає будівельним нормам, а вартість цього житла, відображена у документах, завищена у багато разів.

Але найсумніше в цій історії те, що військовослужбовцям було обіцяно, що вже у вересні 2016 року вони зможуть переїхати до нового житла. В результаті 20 родин героїв АТО були ошукані і покинуті напризволяще.

Зараз у військових лишилися тільки спогади про щирі поздоровлення генерал-лейтенанта О. Дубляна та його запевнення в тому, що Міністерство оборони навіть у такі скрутні часи дбає про забезпечення військовослужбовців житлом. Ще залишилося кілька світлин і сам оглядовий ордер як символ нездійсненної мрії.
Військовослужбовці – це ті люди, що своє життя і серце віддають державі. Коли ж держава зраджує цю довіру, їм нема до кого звертатися, бо підписаний контракт. Для них закриті звернення в цивільні органи і до журналістів. Їм лишається лише чекати і вірити, у той час коли пан міністр оглядає новенькі апартаменти у штаб-квартирі НАТО в Брюселі.



Коментарі: 0 | Залишити коментар


Усього 3. Попередня cторінка | Сторінка 1 з 1 | Наступна сторінка
Мій gorod.dp.ua:
copyright © gorod.dp.ua
Усі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника.

Про проект :: Реклама на сайті