Умнова Марина

Рятуйте день

Рятуйте день
від сумнівів і докорів сумління,
від добрих справ не зроблених
і дій, що зроблені на зло, навмисно.
Погане все сплітається у павутиння,
що заважає дихати та жити.
Добро ж чарівне створює намисто,
З якого щастя може силу пити
І сонячне проміння падає на місто,
І люди хочуть тільки творчістю хворіти.

Лист

Було багато чого,
Тільки спокою бракувало,
Осінь залізла у шпаринку в душі
Й самотнім вітром там заспівала.
Золотом багряним обсипала,
В політ з птахами кликала
Та вирішила я зостатись,
Природним змінам дивуватись.
Тож життя триває,
Час тягне мене вперед,
Що далі на мене чекає,
Тільки завтра про те знає.

Світанок

Десь серед зірок є і моя єдина,
Десь серед людей є моя половина.
З нею серце ділю я і душу,
Обов’язково знайти її мушу.

Вечір – сірий птах, прилетить нечутно,
Обхопить плечі ледь відчутно.
Загадковий цей дивак додась ще тіні
І все буде вже не так, як було нині.

Зіроньки-бажання в небі запануюють
Й поети з музами диво начаклують.
Ще мрійники не сплять, майструють крила,
Їх до мети веде нестримна вища сила.

Укриє землю темна ковдра ночі
Завітають, не спитають, сни пророчі
Про долю, що блукає зла й голодна,
Про віру, що в душі зроста природна.

На зустріч долі піду, її не покину
Чинитиму щіро допоки не згину
І запросить у свій дивовижний танок,
До мрії поведе мене світанок.

Останній герой

Зник останній герой на землі,
Не шукай його серед живих,
Він віддав своє серце за нас,
Він зник та ще прийде час...

Я створю його з мрії та снів,
Він могутнішим буде з синів,
Що родила колись земля.
Я покличу його з небуття.

Він не знатиме, що таке страх,
Сильний, вільний могутній птах,
Він всім серцем жадатиме змін
Головне, всі почують і підуть за ним.

Де ти є? Моє щастя, кохання моє?

По річці часу пливу у човні,
Рахую ночі, рахую дні,
Питаю сонце, що радує світ,
Моєї долі чи бачило слід?

Воно говорить, проміння ллє,
Що мого милого не бачило ніде.
Воно говорить, у ночі спитай,
Серденько своє не край.

Ти все знаєш, провидице ніч,
Я ж гублюсь серед протиріч,
Я не знаю куди мені йти,
Щоб щастя своє знайти.

Ніч розкинула карти зірок:
«До кохання лише один крок,
Бачиш зірка на землю летить,
До щастя лише одна мить».

Зірочка

Я бажання загадав
Зоряної ночі,
А зустрів тебе, впізнав
Через сни пророчі.

Ти для мене зірка,
Що спустилась з неба,
Ти для мене мрія,
Що збулась у мене.

Ти прийшла із мого сна,
Як весна прекрасна.
І у серці розцвіла
Кохання квітка ясна.

Ти для мене сонечко,
Що так тепло гріє,
Ти для мене серденько,
Що любити вміє.

Ти увішла в моє життя
Як чарівна казка.
Ти для мене найдорожча,
Найсолодша пастка.

Ти для мене пташка,
Що співає пісню.
Ти – ковток повітря,
Коли бракує кисню.

Моя пісня

Коли відпочиваю
Чи коли працюю,
Я завжди пісні співаю,
Я співаю всюди.
Моя пісня – диво ліки,
Моя пісня – чисті ріки,
Моя пісня наче сонце,
Ти відкрий душі віконце.
Моя пісня разом з вітром
По землі мандрує,
І стає щасливим кожен,
Хто її почує.
Бо у ній є простір неба
Й глибина криниці,
Бо у ній є запах хліба
Й крижана водиця.
Бо у ній є тепло сонця
Й загадкові зорі,
Вона кожному до серця,
Хто не боїться долі.
Хто іде на зустріч їй,
Не спиняє кроку,
Доля – жінка вередлива,
Але ще нівроку.
Хто іде з відкритим серцем,
Хто пісні співає,
Доля того зустрічає,
Веде й оберігає.