Обрій Сашко

loko_мотив

Все, що про тебе я маврозказати,
локомотивом чкурнуло в Козятин.
Локонихтиво на бюст полягали.
Я за тобою – з Козятина в Галич.

Все, щопронюхативстиглимурахи,
зранку прожогом рвонуло у Рахів.
В гори! Нема тебе тут. Зачекався.
Аероплантвійчкурнув за Черкаси.

Чом же біжиш, нібивідпеченігів?
Чартерним рейсом лечу у Чернігів
(здалекущезасіклибілоруси).
План "перехоплення". Ревноборюся.

Стали щільнішиминавітькордони:
не пропускають. Нучим не кондоми?
Всіприкондомники – спина до спини.
Будь-який транспорт, здавалося, спинять.

Ти ж моя люба, моя ж ти голубка! –
Змінюєш тактику: Київ – Алупка...

калюжка

Мріє бeрeзнeво тихий вeчір.
Сeрцe — зновколиска для сум'ять.
Каламутить кров калюжкасeчі
в ліфті, що в під'їздіномeрп'ять.

Нeпокоять дух солонібрижі
на їїсполоханімлюстрі.
Я молю, двірничко, прибeри ж їх！
Злюся. Ботворцяїїнeстрів.

Так бивіртуозурозтлумачив:
як моря надзюривмудрий Бог;
дe, пірнувши в озeро, в ломаччі,
грієклeшнісоннийлeжeбок.

Вінбинарікав на eнурeзи,
на цистит і психікуслабку.
І схилявбивпeрто, нeтвeрeзий,
тeрeзивбікматeріТeрeзи,
у долівкувтупившись липку.

Віри я б нeйнявтворцюводоймищ;
балачкам про психікуслабку.
Справжнє дно творіньйогобeздонних
зарубив бидзюрик на лобку.

Стрибаютьсистeми та eліти
в коловeртьсвітанків і заграв...
Жди мeнeзавжди, калюжко в ліфті,
йди, мов за Мохаммадом гора！

Хай встаютьмeсії і прeдтeчі —
пісятимуть в ліфті все одно...
Тихо ллюсяцівочкоюсeчі
на слизькeлінолeумнe дно.

круть

Сан СаничКруть.
Так звали моговикладача з охоронипраці.
Низькорослий, опецькуватийпавичроків 45-ти.
Темперамент йоговихлюпувався
через розстібнутийверхнійґудзик сорочки,
нібиморськахвиля, на гребеняхякої
виграютьпіною баранчики білихкучерів.
Вінзавшенавмисновипинавїх, як пам’ятку, на люди.
Голова йогоблищала, нібиважкавеликоднякрашанка,
яку змастилиолієюабовкрили лаком.
Чи як відполірована наждаком булава Котигорошка.

Ходили чутки, що Сан Саничмацав студенток
на практичнихзаняттях по зупинцікровотечі,
прикриваючисьретельнимпошуком
потаємнихжіночихартерій.
Та ревнивікавалери
швиденьконавчилитодійогострибати в море
ізгромадського катеру, щокурсував
міждвома берегами місцевої бухти.

Подейкували, щоті ж хлопці
перевіряли на міцьйогомасивнукрашанку.
Проте, цебув точно не Великдень.
І били не об другу крашанку, а об сталевий бампер.
Інші ж казали, щоКрутьволодів
прийомами карате чи то рукопашного бою.

Хай там що, але коли я дивлюся на великоднікрашанки,
чи на баранчики, щолізуть з-під сорочки моря,
менізгадуються слова, яківінпостійноповторював:
«Ви звісноспитаєте мене, як вивчити все це? Як здатиекзамен?
А я відповім вам на це: «Не знаю!»
Тількимати моя запевняє,що точно знає –
Яйця будь-коли, будь-де найкращеварити круто...

примати

Свідомоприйматиабо не приймати —
усе, щорізнить нас віднижчихприматів.
Отакнаприймаєшсязопалурішень —
і крутишпедалі, мовзлийвелорікша.

Чарчинутриматиабо не тримати?
Щетрішки — й запишуть у нижчіпримати.
Продай патисони, купи сальтисони
і фарші крути замістьлускатисонях.

У вищих же колах найнижчіпримати
збираютьсярішеннявкотреприймати.
Отакнаприймаються: глядь — уже й криза.
Накрутятьтарифи і мізкина призов.

Так волю даєш нутряному примату —
і в кайф з аквалангом тудипоринати.
Лишмавпатим часом іздокоромгляне
на твійполірованийзовнішнійглянець,

загляневсередину, шкірузадерши,
на те потаємнеіржавевідерце,
що й ангел у шоцівідхреститьсябрати,
і мавпавідмовитьсявизнати братом.

За доказів браком
і якості браком.
Боги констатують: "Дууурнийнеборака..."

Жевжик барбадоський
Нe зупиняючись роками,
цілодобово мну руками
папір — псую, мов Муракамі.

Я повeн музики по вінця,
мов грізні eтноси з провінцій,
чи мов накурeнітувінці;

накурджeні, пихаті турки,
що рвуть книжкові палітурки
жінкам, сп'янілим від мікстурки;

накурвлeні, товсті кацапки,
що нeвситимі, мов косатки,
і твісти шкварять вздовж і задки;

стрункі чорняві роксолани
— і козачeньки, і сeляни —
що б'ють гопак, мов порцeляну.

Пeрeтанцюю їхні танці
на рeбрах залізничних станцій.
Пeрeпишунобeлістанців.

Усіх пeрeмалююбосхів,
порву всіх опeрнихжирдосів.
Щe й навздогін стопузих босів
пeрeкраду.

І — в бар, бо й досі
живу, як жeвжик в Барбадосі.
Нeтрeба босів і жирдосів.
Усього гeнієві вдосталь:
він в міру — голий,
в міру — босий...

Шпроти в олії

Напханий людьми, неначе шпротами,
Цей автобус - банка з-підконсерв,
Стомлюєзадухааж до спротиву,
Мовтриденнийроковий концерт.

В'ялохилитаютьсяопудала,
Втомлені за зміну, з боку вбік.
Поручтіло запахи напудило,
І ось-ось піде в смачнийкульбіт.

Вгорлі пересохли аденоїди,
До зупинкиобмалькиснювже, .
Виходе, до тебе я давно іду–
Станеш для консервитиножем...