Звоник Богдан

Весна

Шепотілалистям
наскрізьмокриммістом,
Слизькимобеліскомпосередстепів.

Грієтротуари, вам на другу пару,
Розганяйте хмари з верхніхповерхів.

Я соромлюсь, туплюся,
Я гублюся фразами,
Гойдалкипідвікнамивходять у віраж.

І вставніконструкції
джазові, образливі
Ущоденник практики, прямо в репортаж.

Потурбуютьпошепки
Десьгромадським транспортом
Їхатимешхмурячись теплого числа.

Шелестілазошитом,
Наскрізьмокрим паспортом,
І щасливотицялаувікно: "Весна!"

Станційнийдоглядач

Станційнийдоглядач
Розметевсізорі на платформі,
А потім у звіті по формі
Де туга розвелачорнікорені,
Зафіксуєусінедостачі.

Зметалевої кружки армійської
Відсьорбнепівгодинкидійсності
І злякається стати ледачим.

"Значить, падаютьзоріпід ноги нам,
За ніч - тазик, там, де протікає
Ви тікаєте
Десь по вагонах
А я вирішив,
Щозалишаюсь.

Чеснокажучи, віник до біса:
Їх доводиться брати руками
Подивіться - ось тут маю шрами
І пропалене зорями крісло.

Розумію, не ваша інстанція,
І, хочсиплеться там десь,
За містом -

Підмітайтехочзорі на станції
Аніж перед примарамибісер.

Вовк

Вовк казав, що я ніколи не виберусь з лісу,
І що сосни обступлять мене, накриваючи мертвою хвоєю,
А сова блиматиме, намагаючись роздивитися,
В моїх мертвих очах відбиток мисливця зі зброєю.

Лісовик з-за колоди кричатиме зляканим вороном,
І заклякне у небі напівмертвою рибою місяць,
Як лежатиму я в тому лісі у хащах прихований,
І гарячою кров'ю змочу сухе кленове листя.

Вовк хотів, щоб я став червоною тихою шапкою,
Щоб забув про свій ніж, моїм батьком мені подарований,
Вовк тремтів, нюхом чуючи кров під латами,
Озираючись нишком на лезо ножа загартоване.

А у лісі чомусь так до болю красиво поночі,
І сьогодні цвіте десь у хащах чарівна папороть.
Вовк гарчав: "Ти не встигнеш покликати помочі -
Вона в іклах моїх вічним сном засинатиме".

А я взяв із собою до лісу маленького цуцика,
Бідолаху колись знайшов поряд із матір'ю,
Вони з братом були іще зовсім куцими,
І скавчали за матір'ю, вили і плакали.

Я їх виховав, виростив зовсім із малечку,
Я їм був старший брат, хоч і з роду слабкого людського,
Вони чули мене завжди першими здалеку,
Захищаючи вовчим чуттям від двоногих.

Вовк благав, скавулів перед мною сльозами,
Увесь ліс обіцяв, і сову, і дерева. і листя,
Якщо я познайомлю його із синами,
Що вже виросли в мене, в моєму людському обійсті.

Я не знаю. чи важко їм зараз на волі,
Але в лісі так само шалено красиво поночі,
Тільки інколи залпи потрійного вовчого вою
Я у місячну ніч підтримую зовсім по-вовчи.

Сьогоднія ходив до командира

Сьогоднія ходив до командира,
В медалях і парадному мундирі,
А небо вжеосіннімсіре-сіре,
А рукавиці в мене білі-білі.

Як завжди, ми з ним довго говорили,
Як правило про тих, кого ми били,
Кого чекали і кого любили,
До хрипу і про тих, що не дожили.

А потімдовго пили, пили й вили,
І поглядомвологим через тіло
заплечі один одному гляділи,
лише наце нам і ставало сили.

А я все згадував про своїстарі рани,
щонилимені часом вечорами,
І те, як накривали прапорами
підреквієми на телеканалах.

Про «дівчинку, що у сльозахчекала»
Ми знали, ми до крику усе знали,
А щотеперіз нею стало?
Їх мало, їхзавжди так мало.

А в командира очісірі-сірі,
І чорнасмужка на краю мундира,
І на гранітівибитівсівбиті -
Сьогоднія ходив до командира.

Учора в трамваїстріляли

Учора в трамваїстріляли.
У нічномуостанньомурейсі
Якийсьчолов'ягаіз кейсом
Кричав, щозупинку проспали.

А кондуктор розклав табуретку,
Діставізкишенічекушку,
Дві скляночки і сирусмужку,
Завернутів білусерветку.

Кондуктор сказав, щовін в курсі,
Щоцевже не перша зупинка,
і щойому треба підтримка,
Інакшевінзійдеізглузду.

Зупиноктрамвайнихмільйони,
Чекають на нас - одиниці.
Кондуктору інколи сниться
Зупинка в лісахАрізони.

А той чолов'ягаіз кейсом
Божився, щовирушитьпішки,
От тількипосидитьщетрішки -
Боїтьсятудийтитверезим.

Водій же трамваю таємно
Щоськреслитьсобі у сараї
Лише він один точно знає,
Кудивінприїде напевно.

Вінкреслитьпроективітрила,
Готуєброньованідвері
Й трамваю набілімпапері
Вінніжноприварюєкрила.

А зранкуспішитьна роботу,
на бісовізалізні рейки,
мерзотнірекламні наклейки,
щовпилися в йогокінноту.

А вчора в трамваїстріляли -
Чоловічок з останнього рейсу
До скроньщось приставив із кейсу
Й не стерпів, щозупинку проспали.