Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Пт, 26 квітня 2024
02:33

ПРО МІСТО

Лимар Вадим



м. Дніпро

Вечоріє на селі

Вечоріє на селі.
Все в цвітінні.
По розпеченій землі
Ллються тіні.

Відвільхи, горобини
І калини
Розростаютьсявони
Щохвилини.

Щільносходяться в стрімку
Темну воду
І несуть в собіп’янку
Прохолоду.

На дарованомутлі
Світсіріє…
День скінчився. Населі
Вечоріє.

Два прекрасныхязыка

Два прекрасныхязыка –
Дві прекрасні мови.
Не лишаютихвека
Спільної основи.

И хотяони давно
Нарізно крокують,
День Рожденья, всё равно,
Завжди вдвох святкують.

Вот я и решилсвязать
Їх в одну промову,
Чтобы людям показать
Гру просту й чудову:

Чередуя по строке,
Плескаюсь в розмові
На прекрасномязыке
І прекрасній мові.

З дитинства

Огорнула ніч хатину,
Де у бідності кімнати,
Колисаючи дитину
Заспівала пісню мати.

Ніжно голос чарівливий
В напівтемряві лунає,
І синочок, вкрай щасливий,
Потихеньку засинає.

Він летить у кольорову
Казку маминого співу.
Бачить там густу діброву,
Річку чисту гомінливу.

Там веселка з сонцем грає,
Вітерець хвилює поле,
А над ним пташині зграї
В небесах малюють кола.

І немає в тому світі
Місця бурям таненастям.
Там не може бути й миті
Оповитої нещастям…

Тож, співай, матусю щира –
Лий красою кругозору.
Хай твої любов та віра
Нас ведуть лише угору!..

Похилились верби

Похилились верби понад ставом,
Бо ж дівчатка люблять дзеркала.
Чепурна пора для них настала –
Їм весна кохання принесла.

Похилились верби до водички,
Ніби довгі коси розплели.
Вербоньки – дівчатка-молодички,
Ще такі красиві не були.

Не гнівися, вітре, ой не треба –
Не проріджуй коси молоді.
Верби зовсім не зреклися неба,
Є його відлуння у воді…

Я ніколи не вірив у Бога…

Поцілуй мене, Господи правий, –
Розірви непролазні тенета…
За для чого на різні держави
Розмежована наша планета?

Та хіба ж відрізняються люди?
Наші душі однаково срібні.
Біль і радість існують усюди –
Тож навіщо кордони потрібні?..

Землю-матінку ріжуть до столу,
Як пиріг, щоб нажертися нею.
Зачекайте, омана престолу
Вас самих скоро зробить землею…

…Я ніколи не вірив у Бога,
Але зараз до нього прошуся:
Поцілуй мене, Боже, такого,
Поки я за планету молюся.


Gorod.dp.ua не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті рецензій користувачів, тому що вони виражають думку користувачів і не є редакційним матеріалом.

Gorod`ській дозор | Обговорити тему на форумах | Газета оголошень

Конкурс «Літературна надія Дніпра – 2017»

copyright © gorod.dp.ua
Усі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника.

Про проект :: Реклама на сайті