Щусь Валентина

КРИМСЬКА МОРСЬКА СІЛЬ

Того не описати горя
як сильно хочеться до моря
і щоб з душі зігнати цвіль
купила Кримську морську сіль.
Рекламні говорять проспекти
про виражені всі ефекти
цілющих тих солоних ванн,
які рекомендую й вам.
А щоб часом не розгубились,
даремно з ними не возились
і розказали друзям всім
поділюсь досвідом своїм.
Тато підсунув мені свинку –
маємо ванну, але з цинку,
в іншому бачу я добро –
водопровід є і…відро.
Розрахувала кількість солі,
щоб в справжньому покиснуть морі,
води нагріла відер п’ять,
щоб тілом всім ефект прийнять.
Та екстремальна я персона, -
надто вода була солона,
нагадувала Мертве море,
але ж не сіє, хто не оре.
Нехай же славиться прогрес!
Такі долають ванни стрес,
коли вже вичахла вода,
стала спокійна й молода.
Я припинила сумувати,
прийшлося з «моря» вибирати
всю воду, хоч було і мертве,
надвір у відрах її перти.
Кажуть, знімають ванни втому,
(то для зі зручностями дому),
нормалізують ванни сон.
У цьому дійсно є резон, -
вечірня вплинула зарядка,
був сон у мене, як в малятка.
Коли ви досі ще не ситі,
про біль я при радикуліті,
який вгамовує та сіль, -
з’явився після ванни біль.
Отримала великий бонус,
підвищила життєвий тонус,
хоч маю молодий ще вік,
ходжу, тримаючись за бік.
Опорно-рухова система
«зцілилась». Ще одна є тема –
нерви тепер як мотузки,
скажуть останні два рядки.
Поставникам і продавцям
власним завдячую життям.
Нехай же поковтає міль
і вас, і вашу Кримську сіль!

СІРА КОСМЕТИЧНА ГЛИНА

Як Писання каже, глину
Бог узяв – зліпив людину.
Є ще глина косметична,
врода для людини звична.
Від усіх приношу дяки,
і вода є для глеяки,
щоб я стала не вуграста,
як химера та, гриваста.
Рідину точу із крану
бо естет, як всі поети,
віддаю належну шану
речовинам всім планети.
Мажу по башці та пиці
аж німіє кожен палець,
всі позаздрять блідолиці,
повбирає глина смалець,
повисмикує вугри всі,
залатає усі пори.
Коли вийду, звірі в лісі
поховаються у нори.
Бо не сіро виглядаю,
а яскраво достеменно,
давнє прізвисько згадаю-
леді бюст, і не даремно.
Штукатурку не змиваю,
без лупи, махаю гривою
і людей така лякаю.
Поцілуй мене вродливую!

ПОЕТЕСА

Димар упав, тріпоче вітер стяги
на домі небувалої блудяги,
яка себе зве щиро – однолюб,
хоч їй якийсь стонадцятий вже люб.
Серце ридає від чисельних ран,
та нового ховає як в кишеню,
оди «козлу» присвячує й «оленю»,
спідницю носить істинний султан.
Кожного приголубить, пожаліє,
про його щастя, не своє, помріє,
потім якусь оказію утне
і щезне, мовляв, згадуйте мене.
В її гаремі було досить муз,
професій різних, повен зодіак, -
універсальний дуже має смак,
питання риторичне – Хто з них муж?
Недоліки не потрапляють в очі,
бо зробить богом кожного так хоче,
і безліч вже приміряла личин
фанатка всіх зневажених мужчин.
Хто п’є, у того пляшку відбирає,
хто курить, тому лекцію читає,
слава гримить із дальнього села:
«Як швець курила, як канап пила».
Та особливий захват викликають
мужчини, які церкву обминають,
не свій відмолює вона, а їхній гріх,
і молиться тому майже за всіх.
Кожне захоплення – нова любов до гробу,
душевну так нагадує хворобу
і мабуть би померла вже не раз,
якби не дерлась стрімко на Парнас.
Тримає у руці худющій ліру,
постійно грає на землі офіру.
Нехай же це залишиться між нами,
кохані служать їй лише щаблями.

ПРОЧАНИ

Наварюйте повні чани,
щоб усе було як слід,
бо зібралися прочани
В нашу церкву на обід.
Вони колінопреклонні,
хто інакший, той лопух,
навіть в іншому районі
чують смаженини дух.
Знає їх кожен підсвічник
і отець по іменах,
молитовниць наших вічних,
таких релігійних – жах.
Бо без них – ніяке свято.
Як без них мої вірші?
І таких у нас багато,
в яких пекло у душі.

СКИДАЙ БАЛАСТ!

Семен упав до ями,
бо треба менше пить.
Коли прийшов до тями,
почав він голосить.
І хтось почув, як плаче,
як доленьку кляне,
Сказав: «Тримайсь, бідаче –
дай руку й все мине».
Герой зітхнув наш тяжко:
«Ох не подам руки,
в одній у мене пляшка,
а в іншій цигарки».
***
Мораль маєм прозору:
слізьми серця не край,
хочеш піднятись вгору –
зайвий баласт скидай.