Верхола Сергій

Читати завжди було моїм хобі. Особливо полюбляв фантастику. Писати ж почав в студентські роки для університетського форуму. Згодом почав приймати активну участь у міських літературних квартирниках та молодіжних творчих вечорах. Членом спілок не являюсь.

Я бачив

Я бачив, ту смерть, ті погроми
Я бачив, той смуток, той жах.
Я бачив, суворі кайдани,
Й народи в міцних ланцюгах.

Я бачив багрові ріки,
Що в море свободу несли,
Я бачив людей і народи,
що пухли, й заживо гнили.

Я бачив, як чорне з червоним,
В коричневу душу злились,
А потім повстало червоне,
І гори з голів піднялись.

Я бачив народ, що в неволі,
Насильно в криваве вдягли.
Ганьбили пісні про сміливців,
що смертю в лісах полягли.

Я бачив, як Авеля Каїн,
Гноїв і морив в лагерах.
Я бачив, як душу розп'яли,
Згноїли в тюрмі забуття.

Я бачив, і чув ото лихо,
Що "мирний" на землю приніс.
І знову народ мій послали,
Щоб хрест до Голгофи доніс.

Я бачив народ наш змарнілий,
Що з попелу віри повстав.
Зненавидів стяг той червоний,
Та жовто-блакитний підняв.

Без почуття.

Без почуття, без болю, без жалю
Без страху й докору сумління,
Майбутнє ввійде в нас тоді
Як в світ увійде нове покоління.

Без почуттів - не бачити нам снів,
Без снів - ми не побачимо минуле,
З минулим у майбутнє увійди
Можливо пригадаєш все забуле.

Ти миттю є - і в миті сенс життя,
Бо лише мить є істина у світі
А істина - вона завжди одна
Тому і вміщується в миті.

А почуття?!!
Їх в мить ніяк не вмістиш,
Вони ж бо мають власнеє життя
Минуле і майбутнє їм єдині.

Ти пригадай, забулі почуття,
Ти пригадай, минуле і майбутнє,
Ти пригадай, яке на смак життя
Без почуття воно немов би без підливи.

Майбутнє у минулому почнеться
Бо сон воно, і болем теж озветься.
А без жалю і болю не знайдеш миті
І істини яку любив у цьому світі.

Без почуттів, без болю, без жалю
Без страху й докору сумління
Без почуттів не бачити нам снів
Без снів не прийде нове покоління.

Сон.

Гуля по світу сон
Про вічність і про мрію,
Про вірність й щирість
Затишок й тепло.
Про погляд – ніжний
Про поцілунок справжній.
Гуляє сон, про замки чарівні
Й краї казкові.
І про кохання, щире і безмежне,
Таке як у книжках з дитинства.
Гуляє він долиною і лісом,
Заходе в гори і долини,
Плаї й полонини.
Він скрізь бува, і всі його чекають,
У всіх краях, у кожній хаті.
Гуляє сон по світі булім
Він із птахами, в співі солов'я
Він в шепоті трави
Й безмежжі миті.
І по містах,
По селах й вісях,
У сюди сон гуля
Тож я тобі бажаю
Нехай до тебе нині завіта.

***

Навіщо я зустрів тебе, не знаю
Навіщо, я сказав слова оті
Які, по вік поклявся не казати.
Навіщо ти зійшла до мене з неба
Чому не зміг я подолати,
Одного погляду твого
Того в якому ладен я тонути
Як у морі, безкрайньому.
Чому для мене глос твій
Мов мед п'янкий,
Духм'яний, ніжний і такий
Далекий і сьогодні не досяжний.
Навіщо ти прийшла в моє життя
Й заділа, оту одну, єдину,
Струну в моєму серці,
Що ще дзвеніла, і жила
Життям своїм співочим.
Незнаю і не відаю того
Для чого я зустрів тебе учора,
Можливо лиш для того,
Щоб втратить нині?!!
Втратити навік, та віднайти
У собі струни, які б дзвеніли
Краще ніж одна ота яку ти відшукала.
Навіщо я зустрів тебе не знаю
Та дякую тобі лише за те,
Що ти була хоча би мить зі мною
І спокій, в душу принесла.

Сон

Я бачив дивний сон
Неначе божа кара
З небес спустилась ти
І в серці моїм стріла
Ти відгук болю і жалю
До існування того
Що було там, колись
Без мене...
... і без тебе
І все буття
І вся картина світу
Усе що, було, є, чи буде
Усе
До ніг твоїх упало.
Переплелись реалії життя
І правди світу
Всі істини в одну злились
Всі почуття, всі погляди,
Страждання й мрії,
Всі долі і надії
Все в погляді твоїм
Сплелось на віки.
Навіки все твоє, моє
І ... наше.
Я бачив дивний сон
Тривав же він не довго
Всього лиш мить...
Та я збагнув ту істину
І віру, що сон усе
Турботи і страждання,
Кохання - сон коли з тобою поруч
Без тебе – чиста божа кара.