Мацо Ольга

м.Ужгород

Лауреат літературної премії видавництва «Смолоскип» 2014 р. та 2015 р. (за рукопис збірки поезій «Мріячня»), поетичного конкурсу «Ватерлінія – 2014», фестивалю «Одна маленька свічка – 2014», літературного конкурсу «Неповторність» 2015 р.

Переможець Фестивалю об'ємної поезії – 2014 та конкурсу Всеукраїнського фестивалю поезії «АнТ-Р-Акт – 2015».

Переможець творчого конкурсу з філософії, релігієзнавства та культурології для абітурієнтів Інституту філософської освіти і науки Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова 2011р. (за філософське ессе на тему цитати Гіппократа «Життя коротке, мистецтво вічне»).

За теорією ймовірності — я неймовірна.

Організатор та акторка Поетичної театралізованої феєрії на власні вірші «О пів на Тебе…».

Вихованка студії пантоміми «Енергія – мім» центру театрального мистецтва Закарпатського обласного палацу дитячої та юнацької творчості та театральної студії «Птах» (Львів).

Авторська сторінка - vk.com/dancerinthepoetry та www.youtube.com/channel/UC0D3cAESEDD2VYHDW3pUp7g

вирій твоїх птахів

скоро осінь настане і ти заблукаєш у листі
тих дерев що тримають на вітті твоїх птахів
а вони уже ніби злітають а гори тут лисі
і у вирій пора вирушати як ти й хотів

скоро осінь настане птахи заблукають у небі
і байдуже чи сьоме воно і чи це птахи…
чи перевертні хижі що линуть у хмарні тунелі
жоден вирій на світі іще не приймав таких

скоро осінь настане і ти між птахів заблукаєш
їхнє пір'я давно уже синє як ти й хотів
але щастя завжди перелітне і тут не злукавиш
от і ти відлітаєш у вирій своїх птахів

***

коли ти приходиш з піском і порожнім годинником
я все розумію – отак зупиняється час
піщинкам здається нічого не сталося дивного
а вічність розсипалась вщент і години мовчать

коли ти приходиш з водою й пустою клепсидрою
я все розумію – отак зупиняється час
краплинам здається що все як було і без вибору
а вічність ущент розтеклась і години мовчать

коли ти приходиш із тінню і сонця проміннями
я все розумію – отак зупиняється час
чи то нам здається чи й справді до болю омріяний
у лоні усесвіту вимір новітній зачавсь

побачення

нас бачили разом у знаній безвісті
коли купідон управлявся зі стрілами
водив за серця нас із піднебесності
допоки з любов'ю у лоб не зустрілись ми

нас бачили разом у дальній близькості
коли за вуста ми тримались цілунками
сіяло в усіх небесах по блискавці
кохалися тихо кохалися лунко ми

нас бачили разом у світлій темені
коли і заходило сонце і сходило
віщунських сновидь три очища впевнені
в котрі ми удвох заглядали із подивом

***

кажеш,
море повинно квітнути
хоча б іноді
хоча б на мить
хоча б для когось
як відкривається небо
як падають зірки
як папороть квітне

у кожного свої квіти

приходиш до моря
цілуєш його у хвилі
і ніби очікуєш дива

кажеш,
у кожного свої квіти
і море повинно квітнути
та як тут заперечиш
коли вже видніють
пурпурові пелюстки корабля
що прямує до берега
де кожна дівчинка
стає Ассоллю

***

ніч розквітає снами
їхні пуп'янки
тягнуться до місяця
бубнявіють і розкриваються
під його промінням

час збирати квіти

ти приходиш до мене
із букетом снів
я кладу його у вазу ліжка
і з-під подушки чутно
снодійні пахощі

час заплющувати очі

поки триває квітіння

бо коли ми прокинемось
у нас із повік опадатимуть
пелюстки снів

скриньки

хлопчику із музикальною зовнішністю
у тебе під сорочкою нечувані мелодії
у тебе замість душі музична скринька
і якщо розстібнути комірець твоєї сорочки
усе стане Музикою

дівчинко із поетичною зовнішністю
у тебе під сукнею нечитані вірші
у тебе замість душі поетична скринька
і якщо розв'язати бантик твоєї сукні
усе стане Поезією

хлопчику із музичною скринькою замість душі
тримай свої мелодії у секреті
блукай у міжтінні днів
і як тільки зустрінеш дівчинку
із поетичною зовнішністю
не розгубися
поклади її на Музику

дівчинко із поетичною скринькою замість душі
тримай свої вірші в таємниці
будь уважна до незнайомців
і вчися бачити крізь сорочки
бо коли прийде хлопчик
із музикальною зовнішністю
усі скриньки відкриються

ви станете Музикою…
ви станете Поезією…
усе стане Вами…