Коробка Дарина

Вірші пишу з шкільних років. В студентські роки активно займалась науковою роботою, друкувалась у незалежному культурологічному часописі «UNDERGROUND».

****

Із власної коробки – ані руш!
Все людське геть із себе – точна наче роботи.
Я так давно ходжу лише по краєчку калюж,
хоча і гумові придбала чоботи.

Лиш обережність – всі ножі тупі,
всі ліки й алкоголь вперед на роки випиті,
ніхто і жити начебто заборонить не встиг,
а я чомусь натхненно намагаюсь вижити.

****

23 копійки маю на рахунку,
скільки ж прОжитих на цьому світі років,
і не те щоб кращого ґатунку,
та й не з тих, що не впускають з рук айподів.

23 копійки у кишені,
на усіх лічильниках життєвих,
я не з тих, кого і не згадають,
та належу все ж до несуттєвих.

****

Сороки довго ще носитимуть на хвОсті,
те що на шмаття не додерлося круками,
а те що ми з тобою в світі ті ще гості,
дізнаються усі і без Обами.

Як нам несолодко від цукру, що у чаї,
чи від обійм гарячих прохолодно,
як порятунку ми шукаєм у відчАї,
або в якихсь Чикаго,Осло,Гродно.

Як витанцьовуємо під дудкИ чужинські,
мов на канаті балансуєм над прірвАми,
і носимо за два «рубаси» джинси,
що, як і совість наша, з величезними дірками.

****

Усі дороги, нами пройдені, – розбиті,
до нутрощів роздовбані, глухі,
всі літаки, що милувались ними, – збиті,
неначе іграшки закинуті, німі.

Усі коханці – вицвілі й забуті,
кохані ж – у зрадливості цвіллі,
та й ми з тобою вже не ті дорослі діти,
а лише тіні їхні – саркастичні та бліді

****

Я любити не вмію двічі,
і брехні відвертой простить,
до бісів повиколюю вічі,
мов Едіп буду вільно бродить.

Мов Едіп з рідним буду злягатися,
та покаятись зможу за гріх,
не для себе, для інших старатися
я навчуся краще за всіх.

І нехай цілковита темрява,
яку Лама нам обіцяв,
до моїх лиш очей буде звернена,
і до тих душ, хто двічі кохав.

****

Один лиш кітч – усе, що залишилося у нас,
і кітч – мої нудні голодні вірші,
що в безпорадності блудних безтямних фраз,
стають, як і в Тичини, гірші й гірші.

****

І вірші розівчуся я писати, і застібати ґудзик, і дрантя
увечері утомлено знімати,
аби лишень у поєднанні "ти і я",
безболісно собі саме зникати почало те,
що не римується із "я".