Ляшок Василь

Авторська сторінка - vk.com/tvorcha_maisternya_lyashokvasil

Містичний сон

Я бачу сни, а в них гуляєш ти.
неперевершена і юна назавжди.
Несеш з собою новий подих,
Що оживляє та веде на подвиг.

Твій ореол яскраво осліпляє
І навіть світло сонця затміває.
Це вищий Дар, доступний лиш богам,
Тебе побачити життя своє віддам.

Твоя присутність мов дарунок неба.
Красі такій позаздрить сама Гера.
В боях зійдуться всі боги Олімпу,
Щоб упіймати, полонити німфу.
По стежці тихо, ніжно ти ступаєш,
Лісная фея? Чи кого з себе являєш?
Не з цього світу тут ти заявилась,
Та все живе одразу покорилось.

Безмежна мудрість в обрисі таємнім,
У кожнім кроці, русі нескінченім.
Що знаєш те , чого не знаєм ми?
Відкриєш цей секрет? Чи змовчиш назавжди?

Куди ідеш? Куди несе оця дорога?
І звідки взялась радість невгамовна?
Де сили для цієї благодаті,
Яку шукають бідні і багаті?
Один лиш погляд, серце заспівало,
Забилось швидше. Чи таке бувало?
Хто ж міг подумати, що це можливо,
Прийде кохання і здійсниться диво?

Та час настав із марень повертатись.
Одна лиш думка: будеш ще являтись?
Це був ковток морозного повітря.
Відкрив себе і скинув все лахміття.

Хоч це лиш сон, та я тебе шукаю.
Дорогами будення все блукаю.
І крок за кроком ближче до мети,
До того місця, де гуляєш ти.

Правило трьох

Правда історії завжди непевна.
Перо у руках того, хто при владі.
Брехня, обмани, зрада ганебна.
Все підміняється й руки криваві.

Король на виду, та роль не його.
Лялька для виду, ширма сильніших.
Заручник - народ, та йому все одно.
Шори на очі і більше дурніших.

Ми всі вже програли в древній забаві.
Чи чесна ця гра у пітьмі із сліпим?
Ми правил не знаєм й ніколи не знали.
Та всі замарались спортом брудним.
Правило трьох завжди рятувало:
"Не бачив, не чув, нікому не скажу".
Але як себе до стіни припирало,
"Я кращий за інших, я не збрешу".

Тому й живемо у чужій ми виставі.
Не візьмем перо, не напишем самі.
Не змінивши нічого, чи будемо варті,
Добробуту й миру на своїй землі?

Безпорадний

Покажи сліпому колір,
Наспівай глухому звук.
Але де немає колій,
Вагону не почуєш стук.

Розкажи основи світу
Немовляті, у садку.
Сміх побачиш й недовіру.
Ціль обрав собі не ту.

Неможливе й несумісне
Дати те, чого нема.
Ти мішаєш правду й грішне,
Каламуть, а не вода.
Чорна дірка поглинає,
Світла сонця бракне тут.
Протилежність бал гуляє,
Ворог, ворог, а не друг.

Так і ти знайшла не того,
Хто в коханні майстер, спец.
Слово це нове. Святого,
Ще не знав, хай йому грець.

Не спіши, почни з основи,
Поясни усі поняття.
Для життя нові умови,
Я прийму. Зніму прокляття.

Сліди

Коли прийде весняне сонце,
коли заквітне знов земля,
в душі своїй відкрий віконце,
нехай зійде твоя зоря.

Зроби усе, чого бажаєш,
позбався страху назавжди.
життя коротке. ти це знаєш,
так залиши свої сліди.

Сліди, що їх не змиє часом.
Сліди, що будуть лиш твої.
Сліди, щоб пам’ять не погасла.
Сліди, у вранішній імлі.

Ти проклади вперед свій шлях,
Крізь бурі, грози та невзгоди.
Нехай летить твій синій птах,
на зустріч, на нові пригоди.
Зроби лиш крок, він буде першим
В мандрівці по новим світам.
Та буде він для тебе кращим,
ніж гнити в самоті десь там.

Останній акт

Кохання вмерло, світло згасло.
Прийшов кінець нашій виставі.
Актор упав, сценарій стерто.
Відсутні ми на цій забаві.

Все починалось як завжди,
куліси, зал, аншлаг і сцена.
Мета одна "Вперед веди,
буття моє, життя шалене"

Пройшов ось перший акт і другий,
зал заворожено сидить.
Антракт. Маестро грає буйний.
А нетерпіння все бурлить.

Та що актор, де весь запал?
неначе витягли всі жили.
Лице жорстке і погляд впав,
Важкії думи оточили.
Глядач спостерігає мовчки,
і розвитку сюжету жде.
Ось почалися суперечки
"Куди пропав? Чому не йде?"

А сам актор втомився грати,
у зали бути на виду.
І рішення прийняв віддати
Останню честь їм і хвалу.

Помпезно вийшовши на сцену,
програму обірвавши всю,
під бій курантів та оркестру,
повільно він заліз в труну.

Актор упав, сценарій стерто.
І невдоволений глядач.
Актор пішов, відверто й чесно
Коли прийшов для нього час.