Кавецька Ольга

Авторська сторінка - pidodnugrebinku.blogspot.com

А час іде...

А час іде...
Стояти та дивитись?
Минає час,
Із ним – минаєм ми.
На феєрверки розпорошуємо сили,
А для багаття іскор не знайти...

Хіба хто інший? –
Не знайдеш хоробрих.
Хто, як не я? –
Спитай у себе сам.
Шукати відповідь
Уперто та невтомно,
Із пристрастю кроля,
Із запалом кроля
Кого-небудь, аби...
Не я... Не я!

Ти

Рвеш жили, терпиш смутні муки
Заради чого? - й сам незна..
Мов чорні круки, чужі руки
Твоїми жар увесь згріба.

Тебе безпутнім називають.
Чи мають вни на це права?
Не знають-бо, їй-бо, не знають:
Твій шлях у другий бік зверта.

Немов не з Нашого ти світу
І мов типовий представник,
Немов минулого лиш літа
І мов столітній вже старик.

Не відаєш, чого ти вартий,
Усе шука собі ціни,
Порівнюєш... Чи порівняєш?
Шукай себе. Себе знайди!

Інакодумців не осуджуй,
Для них ти той же ізувір,
Тож залишайся гречним, любий,
На шальці міждебатних мір.

***

Тонкі брехні пряли бабки,
Уплітаючись слиною,
Запинаючись, спроквола
Сипали їдкі прокльони
Тим, хто щастя ухопили
Крихту з-під кресала долі.
В спину кидали щосили
Звинувачень ярлики,
Та вони не долетіли –
Вітри стрічні підхопили
Та й припнули язики.

Zавсігди

Привчені до прекрасного...
Дивного... ОпАсного...
Спалюєм слова,
Топимо листи....
Щось пішло не так,
Трохи не туди...
Хибний дався знак,
Як ти не крути...

Пісенька вдалась:
Вклонені ряди,
Оплески з колон...
Все як завсігди.

Випатраний час,
Згублені сліди...
Виміряли нас,
Визначили клас
Вклали у вуста
Штампи-ярлики

Все, як завсігди...

Попіл

Я просто задихнусь від сліз...
Розсиплюсь на мільйон піщинок,
Розвіюсь над уявним світом -
І ніч. І сон. І назавжди.

Я просто перестану думать,
Я мріям крила обірву,
Я буду жить, бо жити треба...
І біль, і страх перетерплю.

І біль, і страх... Вже їде дах...
Забитись у глухий куточок,
Дістати з неба молоточок
І бить на сполох, в пух і прах!

І бить, пробуджуючи втому,
Вистукувать кривавий ритм,
І бить. Роздмухавши тривогу,
Згоріти у її вогні.

І стати попелом німим...