Скуратовська-Кравченко Вікторія

Чарівне місто над Дніпром

Міста як зорі в Земленебосхилі.
Є молоді ще зовсім і похилі,
Є там гіганти і зовсім маленькі
Для мешканців від серденька рідненькі.
Але на справді не про те розмова
Бо кожне місто має певне слово –
То його назва, справжнеє імення
В якому велич духу і знамення.
Місто Дніпро, а може Січеслав,
Дніпропетровськ чи Катеринослав,
Чи Новий Кодак, чи Новоросійськ
Що імператора приймав чисельність військ…
Багато назв у міста над Дніпром,
Що хрещене і кров’ю і хрестом.
А хто ж те місто справді заснував?
Хто будував, а потім панував?
Цікава історична згадка є
Про те, як дух Козацтва там встає.
Саме Козацтво місто будувало
І від нападників завзято захищало.
Вже трохи потім славна Катерина,
Що за життя ще зацькувала сина,
На думку взяла збудувати місто
Щоб дивувався Бог й діва Пречиста.
І щоб собори вищі Ватиканських –
Славетна міць чоловіків слов’янських.
Та не судилося тим задумам здійснитись
Навіть правителям властиво помилитись…
А далі що у місті над Дніпром,
Що хрещене і кров’ю і хрестом?
Та зміна влади, ладу, кольорів.
Про це щоб говорити мало слів.
Радянський уряд і нове життя
Тому все знищено на ніц без каяття.
А назву міста швидко на нову
Змінили, щоб затерти давнину.
І щоб вождів назавжди пам’ятати
Петровського надумали з’єднати
З іменням сильної, могутньої ріки,
Щоб вкарбувати назву навіки…
А той Петровський справжній був діяч,
Ладу радянського безцінний наглядач.
Та це історія, а дама вона змінна
Хоча у істині і справжності нетлінна.
Тому вже зараз височіє над Дніпром
Чарівне місто іменоване Дніпро.