Рудова-Журинська Наталія

Моє місто чудове заяскравілось зорями
Пестять хвилі дніпровські вранці сонячні промені.
Прокидайтесь, дніпровці! Новий день настає.
Вже над тихими водами птах крилам своїм б’є.

Сталевари, армійці
Вчителі, лікарі,
Водії і путійці,
У прості двірники –
Всі, хто в місто закохані,
Хто у пеклі війни
Залишились нескорені,
Свою честь зберегли.

Працьовиті і мужні люди в місті у нас.
Прокидайтесь, дніпровці! До роботи вже час.
Разом все ми поборемо – в нас міцні якорі.
Сяє мирними зорями місто, що на Дніпрі.

***
Край дніпровський – давній терен людства
Про своє минуле пам’ятає:
Від часів гучних палеоліту
До Половець і степів безкраїх.
Тут селились люди міді й бронзи,
Тут вони каміння обробляли.
Бородаті і чубаті скіфи
В давнину колись тут проживали.
Пам’ятає край наш героїчний
Половицю –слободу козацьку,
Тут старшини славні Корж і Глоба
Січ свою заможню будували.
Пригадаймо воїнів величних
За часів величного Богдана,
Як вони хоробро, героїчно
Кодацьку фортецю здобували.
І нехай шумить Дніпро-славута
Відгуками давнішніх історій
Я люблю своє чудове місто:
Без нього не мала би я долі!