- Скажи мені будь ласка, тату, -
Сашко питання задає.
- На світі гарних міст багато,
Чому найкраще з них – моє?
- Ну, як чому? – це місто, сину,
Стоїть в душі твоїй тавром.
Тут все твоє: житло, родина,
Земля і небо над Дніпром.
Ти вперше тут побачив маму,
Вдихнув повітря, закричав,
Розправив руки… і тим самим
Життєвий шлях свій розпочав.
Тому Воно таке барвисте
Величне, сповнене добром.
Твоє найкраще в світі місто –
Чарівне місто над Дніпром.
Исцелована луною
Рябь могучего Днепра –
Светлячки бегут волною,
Как шальная детвора…
…И кружась в потешном танце,
Взяв настрой мажорных гамм,
Настоятельно стремятся
Прикоснуться к берегам.
Только тщетно рвутся крошки,
Маневрируя чудно –
С, мамой постланной, дорожки
Им сбежать не суждено.
А река как будто дышит
Действом лунных скакунов
И зеркально светом брызжет
В вороное царство снов.