Буряк Ніна

Чарівне місто над Дніпром

Останній промінь дня світила
Торкнеться лагідно до хвиль,
Що ледве коливає тиша,
Розкинута на сотні миль.
Майне вздовж велич непохитних,
Як воїни й захисники, тополь,
Станцює повз кути шляхетних
Давнішніх вулиць пасадобль
І розіллється ніжним пилком
Поверх просторих площ й доріг,
Зверне наприкінці провулком,
Бурштином вкладеться до ніг...
Так, ледь мінливо, день спливає
На зміну магії нічній,
Вже й надвечір`я коливає
Зірки в колисочці зручній.
Тут диво ночі наступає,
Що лиш Дніпро напевне знає,
Тут новий місяць воскресає
Та Борисфен віками світ його збирає...
Ці мовчазні та сиві води
Пишаються красою берегів -
Вночі вони співають колискову,
Що виткана з історій й почуттів:
Десь в глибині своїй, мов скарб,
Ховають спогад
Про славну Січ, козацьку міць та гарт,
Про розквіт Батьківщини й занепад,
Про мрії щодо кращої то долі,
Про боротьбу за наше майбуття,
Незламність віри у добро та волі
Віками загартованих містян.
Безодня ця також гамує гордість
За перемог здобутки та красу
І велич міста, де панує совість,
Розсудливість та мир, крізь плин часу.
І так, дорання шепіт спогадів лунає-
Журби та радості сплетіння вир.
Ріка ж, тим часом, місто обіймає,
Сучасності охоплюючи шир
Вночі подібну до смарагдової сфери,
Що розсипом оплутана вогнів-
Ніби найкращі в світі режисери
Зняли цей кадр для спогляду віків.