Бобошко Олександр

* * *
... А в місті
імені Григорія Івановича
не запитають із підозрою „А Вам чого?”
У місті
імені ріки могутньоводної
мене чекає – і вночі, і з ґутенморґеном –

чорноволоса
січеславка-веслувальниця,
з якою смачно та нестримно цілувався я
під шелест вільх,
під шепіт хвиль, що дарував Дніпро...
Нове побачення із нею –
до нірвани крок.

І хай прямують
перелякані
до бункерів,
кінцевосвітніми загрозами розбуркані, –
з ласкавоокою
зустріну
я нірвани час
у місті імені
Григорія Івановича.