Дмитерко Олена

Дніпро

Жбурляє осінь в перехожих золотом
І чути тихий шепіт яворів.
Твої вогні злилися з небом зоряним
І сяють діамантами в Дніпрі.

Висотки стрімко вгору піднялися,
Застигли як симфонії мотив.
Із парками і скверами злилися
В один пейзаж серед осінніх злив.

Мільйони зустрічей і прикрощі розлук
Твої вокзали чітко пам’ятають.
Тут голуби ідуть мені до рук,
Й церковні дзвони душу зачіпають.

Це місто над Дніпром таке величне,
Із метушливим гомоном трамваїв.
І нації код давній генетичний
В своєму серці ревно зберігає.

Місто над Дніпром

Дніпро! Я так скучаю за тобою –
За запахом твоїх яскравих квітів,
За звуками органу, що луною
Прозорістю повітря на світанні,
За скрипалем, що йдучи поміж нами,
Натхненно грає пісню про кохання.
За листям, що у скверах опадає,
За мерехтіннями рекламного неону,
За шумом вулиць і твоїх трамваїв,
І за азартом гри на стадіоні,
За золотом дзвіниць твоїх величних,
За барвами полотен просто неба,
І шумом потягів понад Дніпром незвичним…
Думками й серцем лину знов до тебе.

Рєквієм

Пам’яті екіпажу ІЛ-76 25-ї військово-транспортної авіаційної бригади Повітряних Сил Збройних Сил України та десантників 25-ї окремої Дніпропетровської повітрянодесантної бригади

49 вас згоріли в небесах.
Ангели на крилах аж до раю
Ваші душі віднесли. В церквах
Віск гарячий зі слізьми стікає.
49 вас у небо піднялись,
Щоб жила і квітла Україна,
Й журавлями відлетіли ввись.
Мати не побачить більше сина.
Ваш останній в небеса десант
Ще повернеться на землю щедрим цвітом,
Спробує дощем рясним все змити –
Біль, печалі, кров з глибоких ран
І цей запах справжньої війни,
Що несе з собою смерть, розруху,
Долі зламані, і без кінця розлуки,
І тривожні кіноплівки снів…

Йдуть роки. Вогнем палає Схід.
Змінюються дати, весни, зими.
Ворогом обірваний політ
Нам лишив вас вічно молодими.
І нікому з вас вже не прийти.
І нікого з вас не повернути.
Відлетіли в небо назавжди
Ваші нерозкриті парашути….