Щусь Валентина

В Дніпрі найкращі лікарі
і магазинів тьмуща-тьма,
і молоді є люди, і старі,
та нещасливих там нема.
Сонячні зайчики ясні
зі скла потраплять до очей,
так посміхнеться знов мені
трамвай, покличе до дверей.
В Дніпрі є подруги мої,
перекази студентських літ,
і вулиць шумні ручаї,
нових супутників політ.
Мости, наче богатирі,
витримують машин потік,
гарні і збоку, і вгорі,
рокам вони втрачають лік.
В душу мою влили красу
вогні вечірнього Дніпра.
Я у душі його несу –
колиску щастя і добра.

ЩАСЛИВЕ МІСТО

(Дніпру, в якому мужні лікарі рятують не менш мужніх
оборонців незалежності України)

За Україну у бою
стояв ти, зброю обіймав,
стояв ти мужньо у строю,
буяли квіти серед трав.
Не пам’ятаєш падав як,
бо раптом опинивсь вгорі,
тіло на ношах… і літак,
операційна, лікарі…
Ти знову кидав камінці,
малий, у безтурботний став,
години йшли, чудес творці
трудилися, поки ти спав.
І неможливе їм вдалось
здійснили в тіло вороття.
«Сталося диво», - скаже хтось.
Перемогло ж в тобі життя!
Відтоді місто над Дніпром
своїм щасливим ти зовеш.
Знову на Сході із добром
війна таки не має меж.
Хай не від сонячних заграв
очі примружуєш ти там,
та пам’ятаєш як сіяв
в житті твоєму перший храм.