Лєгостаєва Людмила

У кожного міста є кртка візитна
Є те, що у інших містах не знайти,
А Дніпропетровськ чим у світі помітний,
Що зможеш про нього ти розповісти?
Пройдись по сучасним околицям міста,
Найдовшою вулицею над Дніпром,
І фотографуй його види барвисті,
І крок зупини перед церкви хрестом.
Оглянь старовинний низенький будинок,
Де мешкали люди минулих століть,
Тепер по фасаду плететься барвінок,
Й підлога стара під ногами скрипить.
Вдивляйся в обличчя застиглі в граніті,
Найбільше їх нам залишила війна.
Щоб ми пам’ятали – онуки і діти,
Яка у свободи і миру ціна.
Дніпро і мости – символічне єднання
Всієї країни , не лиш берегів,
Мост – Сіті – це місто мостів і кохання,
Яке не старіє від плину років.
Ще варто на острів пройтись Монастирський…
Історія острова дуже стара,
Колись заснували ченці візантійські
Свій власний Афон серед течій Дніпра.
Що значить любити своє рідне місто?
Цю землю освячену кров’ю дідів?
Лише милуватись – немає користі:
Зробіть власний внесок в літопис подій.
Іван Підмогильний , Дмитро Яворницький,
і Янгель, і Поль, Лазар Глоба, Гончар
І інших відомих містян товариство
Лишили нам в спадок незлічений дар.
Бо Дніпропетровськ – це насамперед люди,
Їх вчинки корисні для всіх громадян
Їх працею славиться місто усюди,
І в списку є місце новим іменам.

 

АКРОСОНЕТ

Давным-давно в казачьей стороне,
На трех холмах, где бор шумел сосновый
Екатериной город был основан
По плану, чтоб крупнейшим стать в стране.

Рос город, расширялся и мужал,
О нем открыто все заговорили,
Построен мост, дорога и вокзал,
Еще трамвай по улицам пустили.

Торговля, производство расцвели,
Раскрылись многих жителей таланты
Олесь Гончар когда-то тут творил,
Верменич был непревзойден в театре.

Сегодня вспомним поименно всех,
Кто, город мой, тебе принес успех

***

Знов політики грають м’язами
Патріоти усі як один,
Кажуть: місто не правильно назване
І доводять безліч причин!
Місто рідне, церквами освячене,
І охрещене в хвилях Дніпра,
Є у тебе велике призначення
І чеснот незлічених гора!
Не міняєш шляхів траєкторії
В найсуворіші навіть роки,
І я радо вивчаю історію,
Як змужніло й зросло за віки!
Різний люд йшов твоїми дорогами:
І вельможі, й прості козаки..
Тут митці милувались порогами
І писали натхнені рядки!
Закрутило й у вир революції,
Бо народ завжди вірить вождям..
А вожді поринали в корупцію
Й грабували своїх громадян.
Все було на теренах історії
І трагічні, сумні сторінки..
Час повільно ті рани загоює,
Місто ж стрімко росте навпаки.
І не раз вже було переназване,
Втім – минуле з сучасним сплелись,
Із Дніпром твоя назва пов’язана
І Петровським, що жив тут колись.
Я не хочу вступати в полеміку,
Хто є вартий таких нагород,
Та не треба , панове, істерики!
Це вирішує тільки народ!
Велич міста від того не зменшає,
І любов не схолоне в серцях,
Бо воно таке - неперевершене
На земних і небесних шляхах.
І святкуючи міста народження,
Не тримай у кишені образ,
Хай тепло його буде у кожному,
Хто стикався із містом хоч раз!
Хто новітню напише історію,
І загиблим пошану воздасть…
Головне помилки не повторювать,
А не гратись зі зміною назв.