Блонський Степан

Місто над Дніпром

Місто моє над Дніпром височить,
Підпираючи хмари домами,
Спрямувало шпилі у височінь,
Бо ж у вись росте разом із нами.
Гордовито стоїть, кидаючи
Погляди за обрій у далечінь.
Вікна, в променях сонця граючись,
Зблиски шлють у Дніпрову глибочінь.
Дніпро могутній хвилями тихо
Все цілує свій берег бетонний.
Сердитий – може зчинити лихо,
Жбурляє на берег води тони.
Берегом потік машин шикарних
Стрімко наче летять-спішать кудись
У рішенні справ явно нагальних –
В кожного своє, тож день весь крутись.
Радують око парки і сквери,
Ставки, пляжі, острів Монастирський –
Скрізь зустрінуть вас відкриті двері,
Й відпочинок вийде богатирським.
Замріяний розслаблено стоїть
В центрі міста трудар Олександр Поль,
Не скриває від нас думи свої
Про справи фабричні та людський біль.
Місто чарує в вечірні часи,
Наче барвами райдуги грає,
Тож в захопленні від тої краси
Забудеш, що смуток серце крає.
Прекрасних міст у нас багато,
Донецьк, кажуть, був дуже гарним теж.
“Спасителі” нищать все завзято,
Бо ж для катів лютих немає меж.
Отже будьте пильні, мої друзі!
Множте і бережіть красу навкруг.
В битву за честь ставайте в напрузі, –
Не допустимо над нами наруг!

Невтомні лікарі

Медичні швидкі все спішать-ревуть,
Звісно, до лікарні обласної,
То “тяжких” бійців наших везуть
Півживих – ворог лиха накоїв.
Тут ті, кому повезло хоч трохи, –
На спасіння мають ще надію,
Від смерті міліметрів крихи –
Скоріш під хірургів точну дію.
У цих хірургів руки золоті
І роботу творять ювелірну,
Рани рвані, глибокі – то ще ті,
Й тактику треба вибрати вірну.
Операції складні й незвичні,
І часу потребують – години.
Рухи вивірені, надто точні,
А втома підступає зі спини.
Так слабшає пильність і увага,
Від втоми ниють ноги й в лікарів,
А щось не так – охопить тривога,
Тож витримку май, щоб ти не творив.
Фах високий, є досвід і знання,
Й фортуна має вплив на успіх справ,
Тут важливі й удача, і звання,
І наслідок щоб всіх задовольняв.
Від всіх пошматованих і зшитих
щирий доземний уклін усім вам.
З вдячністю пам’ятаємо всіх тих,
Хто життя вдруге подарував нам.
Війна ще поки недалеко тут,
І сирени швидких часто гудуть
Як сигнали, щоб уявляли ми суть,
Що найманці бої жорсткі ведуть.
Лікарня Мечнікова обласна –
Це наш форпост медичний бойовий,
Зціленням бійців славиться вона,
Що день, що ніч – там подвиг трудовий.