Маковець Оксана

ДНІПРОПЕТРОВСЬК

Дніпропетровськ
вторить Дніпрові.
Широке місто і ріка –
неначе пісня
в цім роздоллі
і Дух, у вишині просторів
до піднебесся аж зліта.
Відгомін степу...
Дніпр широкий
свої пороги пригорта.
І чути гомін, чути гомін
людей і міста...
Сивина
віків-років –
карби на спомин,
пороги – хвилям,
лік – літам.
Дніпропетровськ
вторить Дніпрові,
величні: місто і ріка.

ДРУЗЯМ В ДНІПРОПЕТРОВСЬК

Велике місто наддніпровське
звемо тепер Дніпропетровськом.
Всього лиш раз була тут я,
(в нім не жила рідня моя).
Але зберігся теплий спомин
про стрічі, в місті наддіпровім,
що зветься в честь ріки Дніпра.

Де ж віднайти такі слова,
щоб донесли всі почування,
мої сердечні привітання
всім друзям, що коло Дніпра
досі живуть, а значить – творять,
співають, борються, гуторять...
Де віднайти мені слова?

Тут не померкла древня слава
ще козаків, то ж Січеславом
було, це місто нарекли.
Живуть в нім й досі Козаки
з коріння предків, мужі славні,
(жінки їх – справжні Ярославни),
тут поселились на віки.

Тепер Дніпровськ – це Нова Ера:
мости, дороги, хмародери,
(мережі всякого зв'язку...)
Найкращі школи для навчання,
і України – розцвітання
в Дніпропетровському вінку!

Нехай не меркне древня слава
тих козаків, що Січеславом
колись це місто нарекли.
Крокують сміло, в Новій Ері,
епоха відкрива їм двері,
йдуть Українці – Козаки!

Бажаю друзям і знайомим
Здоров'я, мужності. І вдома
бути господарем собі.
У ріднім місті проживати,
І Батьківщину прославляти
всім друзям зичу, далебі!

Дніпропетровці, я вклоняюсь Вам!

Дніпропетровці, я впізнала Вас,
мої Ви земляки по духу й крові.
По вірі в Бога, що єднає нас,
по правді, честі, совісті й любові.

Любов до ближніх, і поранених в борні
за кращу долю, і майбутнє Батьківщини,
Ви стали в чергу, аби кров свою здати,
бійців спасаючи від домовини.

Один – за всіх! І всі – за одного!
Тривога спільна й біль, і допомога.
По серця поклику, за покликом душі,
по зову предків і любові Бога!

Дніпропетровці, я вклоняюсь Вам!