Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Дніпро » Блог
Пт, 29 березня 2024
16:24

БЛОГ

Оксана Стихи на заказ

Досвід з 1991 року. Пишу професійно вірші та прозу на замовлення. Слайд-шоу. Пісні. Гімни. Акровірші. Рекламні матеріали. Реклама у акровіршах. https://vk.com/stihi_na_zakaz_oksany_belous
Увлечения: Люблю малювати...

ЛИШ РОЗДІЛ ЕКО-ФОНДУ ВАС ЗАЧЕПИВ ДО БОЛЮ?..

21.02.2018 11:03

ЛИШ РОЗДІЛ ЕКО-ФОНДУ ВАС ЗАЧЕПИВ ДО БОЛЮ?..

Як важко емоційно… Мої сміються діти,
І тягнуть рученята, і шепотять «Люблю».
Чи плакати від цього чи, навпаки, – радіти?
Та серце розривається в мене від жалю.

Заради своїх діток я буду землю гризти,
Заради них це пекло я мушу припинить!
Мене не залякають ці еко-терористи,
Яких, як дальнє світло, нажива лиш сліпить.

Сміються зараз діти… Іще не знають, рідні,
Що їм готує «завтра»? Що буде через рік?
В еколога, так схоже, що клепки всі фрігідні,
Або вогонь прибутку весь мозок їй обпік?

В селі завод відкрити? Лампіка, поміркуйте,
Парам люмінесцентним не місце зовсім тут!
Фантазію ви буйну у лікаря лікуйте,
Не вішайте на шию гріха тяжкий хомут.

Народжуються діти в нас і без ртуті кволі,
Філатову кидали ви «камінчик» в огород.
То ж враження складається подвійне мимоволі:
Ви граєте виставу і чистий це «развод».

«Шарапова сберкнижка» - претензія вас гріє?
Вам душу зігріває народу геноцид?
Бо цей заводик ртутний – він також смертю віє,
Він нас, людей, штовхає на власний суїцид.

За масове убивство гріх в серці не клекоче?
Ви думали забрати на той світ все бабло?
Чи є у вас, Лампіка, хоч щось святе, жіноче,
Щось добре, світле, вічне у вас колись було?

Лиш розділ еко-фонду вас зачепив до болю?
Філатов, Резніченко і Вілкул – мозолі?
Невже, пані Тетяно, ви не наїлись вволю?
Невже хрестів вам мало на грішній цій землі?

Не жаль вам онкохворих? Погіршувати в змозі?
Відходи небезпечні – до раку перший крок.
Їх перші-треті класи стоять вже на порозі,
У долі моїх діток – на взводі вже курок?

Невже одне вас дійство – це «вибори» хвилює?
Скажіть-но, хто команду дав «ЕКОфронту» «Фас!»?
І хто оцим заводом вам мозок вентилює,
І чий тоді ви здійснюєте вбивчий цей наказ?

Гадаєте, що нас ви у землю закопали?
Ми вижити бажанням зернятком проросли.
Бо ви любов до діток мою не заламали,
Живуть в цих селах люди, а не дурні осли.

Не врахували тільки єдиної промашки:
Перегризуть горлянку за діток матері.
Життя – не ворожіння на пелюстках ромашки,
То ж бійтеся до діток любові, упирі!



Коментарі: 0 | Залишити коментар


СЬОГОДНІ ЗАХИЩАЮ Я ВІД ЛЮДЕЙ ПРИРОДУ… - Тетяна Лампіка

21.02.2018 10:31

СЬОГОДНІ ЗАХИЩАЮ Я ВІД ЛЮДЕЙ ПРИРОДУ…

(Тетяна Лампіка. Голова обласної громад ради при Екоінспекціі.;2015 р.Гол.п.п.»Зелені»,2017голова ГФ«Екопатруль»)

«Сьогодні захищаю я від людей природу,
Мета моя, еколога, така….» - ми чули вже.
Ваш захист – він у зведенні отруйного заводу?
Хто нас, людей, від вас тепер сьогодні вбереже?

Вважаєтеся Богом? Хто дав таке вам право:
Вирішувати – варті ми співчуття чи ні?
Це вислів «власть имущих»? Пані Тетяно, браво!
У вас душа і серце, виходить, кам’яні…

…Емоції у мене – ну просто вище неба,
Куди псевдо еколога відомого веде?
Чому у ній прокинулась жорстока, зла загреба?
Чому на звернення людей зневагу всю… кладе?

Орільський заповідник в минулому сторіччі,
Ще в дев’яностім році той уряд нам створив.
А зараз – що виходить? Що ми всі на узбіччі?
І між життям здоровим – тепер крутий обрив?

Про людство і здоров’я тоді, виходить, дбали?
А зараз заповідник вмить непотрібним став?
Бо знищити так просто, що вже побудували,
На жаль, у дурнів свій є «блондинистий» устав.

Й на три копійки владі хіба ми не потрібні?
Нас знищують безжально за портмоне товсте.
Життя людей дорожчі, на жаль, я бачу «срібні»…
Невже, пані Тетяно, ви совість продасте?

Гуляти – так гуляти! На це мені так схоже,
Якщо згоріла хата – й сарай гори тоді!?
Еколог людству ворог? Допомогти не зможе
У цій екологічній і створеній біді?

Чорнобиля відлуння відчутно й по сьогодні,
Кір, дифтерія, грипи…Вакцин індійських злет!
А тут іще заводу задумки «благородні»…
Ні, у людей до смерті міцний імунітет!

Слова лунають гордо, що запаху не буде…
Та не «душок» лякає, а те, що смерть – це ртуть!
Сховатися від неї не в змозі будуть люди,
Таку в своїм заводі вбачаєте ви суть?

Вона вбиває тихо, бо ртуть – глуха, безмовна,
Через повітря, вишні, що тут у нас ростуть…
Невже жага до грошей така невиліковна,
І совісті надлишки вам серце не гризуть?

По вашому, це вихід: створити катастрофу?
Вже через вуха лізе ця локшина брудна.
Страшенний жах! – Еколог і створює голгофу???
Пекельним вашим задумкам уже не видно дна.

І про завод нам фрази тяжкі, немов каміння,
Потрібен, та не в плавнях завод і не в селі.
Не буде, пані Таню, колінопреклоніння,
Вода, земля, повітря – не будуть у золі!

Звичайно, це казкові і чималі доходи,
Ціна не завелика? Якісь людські життя…
По трупам простувати – немає перешкоди,
У венах, замість крові, там цибенить сміття.

Хіба насправді варто, скажіть, людей труїти?
У вас одна нажива у голові невже?
Бажаєте ви людям смертельної сюїти,
Бо недарма ж то кажуть, що не болить чуже.

Боїться чорт кадила, а правда вас бентежить,
Що люди об’єдналися і селами злились.
Всі ваші планування злікуємо, як нежить,
Ми за дітей майбутнє так дружно підвелись!

Обухівка, Балівка, а також Горянівка
Свою створили злуку, гуртом сказавши: «Ні!»
Нам не потрібна «дойна і вибухна корівка»,
Ми замість жита в полі не хочемо стерні.

Ми проти Менделєєвої повної таблиці,
Не місце тут заводу, несе він смерті шрам.
Нас не лякає погляд і апетит вовчиці,
Зробити здатні відсіч всім еко-кажанам.

Скажіть, пані Тетяно, ви жінка, також мама,
Ви хочете, щоб сажу вдихали діти тут?
На виживання вами їм включена програма?
Можливо, разом з нами свій зміните маршрут?

Я щиро сумніваюсь, що будете вдихати
З дитиною своєю повітря тут… навряд…
Ви здатні на одне лиш – паперами махати,
І в інтерв’ю казати, що ртуть – безпечний яд.

За діточок невинних болить душа у мене,
Люмінесцентний очі замулює туман.
І бісить, що життя їх вирішують лиш… члени,
Загнавши їхні долі у часовий капкан.

І як не бунтувати, скажіть мені, народу?
Лампіка, тут, звичайно не житиме ні дня.
Парами їй не дихати смертельного заводу
І воду цю не питиме, що п’є моя сім’я.

Напевно, до Орелі кивнули б її п’яти,
В оазис цей природній, що зараз ще живий.
То ж проти будівництва заводу – нам стояти,
Щоб задум дітовбивчий не збувся грошовий.

З усім живим навколо Лампіка нас руйнує,
Сміття для неї люди, так… байстрюки, раби.
І що ж це за еколог, який життя фільтрує?
Еколог – зичить смерті? Іронія судьби…


Коментарі: 0 | Залишити коментар


Усього 12. Попередня cторінка | Сторінка 2 з 2 | Наступна сторінка
Мій gorod.dp.ua:
copyright © gorod.dp.ua
Усі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника.

Про проект :: Реклама на сайті